Корнель Макушинський (Фото: Polona / публічний домен)
Корнель Макушинський є одним з найпопулярніших польських письменників міжвоєнного двадцятиліття. Він став відомим завдяки дитячим і молодіжним книжкам, для яких характерним є особливе почуття гумору, сердечність та безмежний оптимізм. Цього року минає 70 років з дня смерті письменника, тож заохочуємо прочитати його життєпис.
Дитинство та молодість Корнеля Макушинського
Корнель Макушинський прийшов на світ 8 січня 1884 року в Стрию в родині Едварда Макушинського, відставного полковника австрійських військ, галіцийського урядовця, та Юлії з Огоновських. Був сьомою дитиною, а водночас єдиним сином. У 1898-1903 роках навчався у IV Гімназії ім. Яна Длугоша у Львові. Пізніше вивчав полоністику та романістику в Університеті Яна Казимира. У 1908-1910 роках поглиблював романську філологію у Сорбонні.
У віці 14 років почав писати вірші, які показував Леопольду Стаффу. За два роки львівський щоденник „Польське слово” опублікував його перші твори. Він також став театральним рецензентом згаданої публікації. Перед початком I світової війни працював літературним керівником Міського театру у Львові. Під час війни Корнель Макушинський був вивезений вглиб Росії. Був звільнений з заслання за порукою друзів і повернувся, однак за кілька місяців остаточно залишив Львів.
Корнель Макушинський з дружиною Яніною Глузінською (Фото: Foka / Forum)
До 1918 року жив у Києві. Працював там літературним керівником Польського театру Станіслави Висоцької та обіймав посаду голови місцевого Товариства літераторів і журналістів. Тоді повстали його перші романи. Після закінчення війни письменник разом з дружиною, з якою познайомився в студентські роки, переїхав до Варшави, де розпочав співпрацю з виданнями „Речі Посполита”, „Варшав’янка”, а пізніше з „Варшавським кур’єром”.
Подорожі, громадська діяльність, II світова війна та повоєнний період у житті письменника
Ще до війни у товаристві Яна Каспровича, Леопольда Стаффа та Владислава Оркана Корнель Макушинський подорожував Європою. Відвідав Росію, Німеччину, Італію, Швейцарію, Бельгію, Голландію та Англію. Родина Макушинських проводила також багато часу в Закопаному. З ініціативи письменника створено санаторій для молоді. Він також ініціював фінансові збори на лижне спорядження для найбідніших гуральських дітей. У 1930 році в Закопаному відбулися перші змагання „За кубок Корнеля Макушинського”.
Під час облоги Варшави у 1939 році німецька бомба вцілила у кам’яницю, де жив Макушинський. Письменник дивом врятувався, однак втратив усі рукописи та творчі збірки. Окупацію пережив у Варшаві. Співпрацював з повстанською пресою. Після капітуляції варшавського повстання добрався до Кракова, після чого в листопаді 1944 оселився у Закопаному. Після 1945 року Корнель Макушинський підпав під заборону публікування та піддавався залякуванням. Найімовірніше це виникало з прийняття письменника у 1937 році до Польської академії літератури.
Корнель Макушинський (третій справа) у Закопаному (Фото: Національний цифровий архів)
У Закопаному він жив у тісній квартирі, нестачі та забутті. Корнель Макушинський помер 31 липня 1953 року. Його поховано на Цвинтарі заслужених у Закопаному. У цьому теж місті, у давньому помешканні письменника, знаходиться його музей. З 1994 року надається Літературна нагорода ім. Корнеля Макушинського.
Творчість Корнеля Макушинського
Письменник дебютував у 1908 році й протягом 40 років видав кількадесят книжок. Це в основному романи, але в його доробку не бракує також зокрема віршів та оповідань. Крім того, писав гуморески й фейлетони. Однак найпопулярнішими залишаються його твори для дітей та молоді, серед яких „Про тих двох, що вкрали місяць”, „Панночка з мокрою головою”, „Скандал через Басю”, „Диявол з сьомого класу” чи „Шаленства панни Єви”.
У творчості Корнеля Макушинського особливу роль відігравали віршовані розповіді, призначені наймолодшим дітям. Найбільш відомою та популярною публікацією стали видані у 1933 році „Пригоди козлика Матолка”, які до сьогодні тішаться зацікавленням, але й любов’ю молодих читачів. Твори Корнеля Макушинського характеризують особливе почуття гумору, сердечність та безмежний оптимізм. Такий теж був сам письменник – сповнений дещо наївною вірою в добро людської натури.
За матеріалами dzieje.pl, culture.pl, polskieradio.pl
З польської переклала Кароліна Шостак
