Фото: публічний домен
Письменник, один з найпопулярніших польських прозаїків періоду міжвоєнного двадцятиліття, а крім того, сценарист, журналіст і редактор. У 2023 році минає 125 років з дня народження Тадеуша Доленги-Мостовича, тож представляємо найцікавіші сторінки його життєпису.
Молодість, військова служба та журналістська робота
Тадеуш Доленга-Мостович народився 10 серпня 1898 року в Окуневі в Білорусі в родині юриста Стефана Мостовича та вчительки Станіслави з Потоповичів. З дитинства він цікавився літературою, рано почав писати вірші та сценарії шкільних вистав. Вчився в російській гімназії в Вільнюсі, де в 1915 році склав іспити.
Потім розпочав навчання на юридичному факультеті Київського університету. У цей період доєднався до Польської військової організації – мережі Юзефа Пілсудського – яка спеціалізувалась у розвідці та диверсії. Під кінець I світової війни Тадеуш Доленга-Мостович перервав навчання. Через Фінляндію та Швецію дістався до Варшави, щоб вступити як доброволець до лав Війська Польського. Брав участь у польсько-більшовицькій війні.
Фото: публічний домен
У 1922 році вийшов з війська, а за якийсь час розпочав співпрацю з провладним щоденником „Речі Посполита”. Спершу був коректором і кримінальним репортером, а з 1925 року – штатним редактором і публіцистом. Саме в цьому щоденнику побачив денне світло його перший літературний твір „Сон пані Тунці”.
Політичні погляди письменника та замах на нього
Під час травневого перевороту Тадеуш Доленга-Мостович виступив проти Санації. Він звинувачував її лідерів, а отже Юзефа Пілсудського, у толерантності до лівого тероризму, занепаду культури, задурювання поляків, злочинності, а також у хуліганстві, нічних нападах і вбивствах. Свої погляди висловлював у гострих фейлетонах, які часто ставали жертвами цензури.
Унаслідок активної позиції Тадеуша Доленги-Мостовича, на нього був скоєний замах. 8 вересня 1927 року, коли він ввечері повертався додому, на нього напало семеро озброєних кийками чоловіків. Оглушеного до втрати свідомості журналіста вивезли до лісу. Публіциста знову побили, а нападники кричали, що він не повинен так писати про Маршалка. Прямий напад на журналіста засудили всі газети та політичні сили, натомість мотив побиття „невідомими нападниками” згодом з’явиться в кількох романах письменника.
Літературна та кінематографічна діяльність Тадеуша Доленги-Мостовича
Працюючи в щоденнику „Речі Посполита” Тадеуш Доленга-Мостович друкував також у ньому свої оповідання, новели чи гуморески. У листопаді 1928 року він закінчив свою пригоду з журналістикою, а політичну публіцистику замінив культурною. Відтоді друкував популярні романи в уривках, які пізніше видавалися у вигляді книг.
Фото: Польське прес-агентство
У 1930 році з’явились фрагменти його першого роману „Остання бригада”, а роком пізніше – „Кар’єра Никодима Дизми”. Серед наступних романів найбільшою популярністю тішився „Знахар” та його продовження „Професор Вільчур” – історія видатного варшавського хірурга, який внаслідок амнезії став сільським цілителем на Кресах. Твори автора ставали бестселерами. Тадеуш Доленга-Мостович писав по два романи на рік. Загалом видав їх 17. Він отримував величезні гонорари та роялті. Його щомісячний дохід оцінювався в 15 тис. злотих.
Остання книжка письменника, „Щоденник пані Ганки” є іронічним сенсаційним романом, з сюжетом, який розгортається у середовищі вищих кіл Варшави. Він містить посилання на реальну міжнародну ситуацію кінця 1930-х років та роздуми про майбутню війну. Вісім романів письменника знято до війни, а екранізація „Знахаря” стала найбільшим хітом довоєнного польського кінематографа. Перед самою війною він підписав контракт на два сценарії для Голлівуду. Натомість від Warner Bros. отримав пропозицію написати сценарій про війну 1920 року.
Особисте життя та II світова війна
Тадеуш Доленга-Мостович вів насичене товариське життя. Приятелював з Корнелем Макушинським, Фердинандом Оссендовським та Вітольдом Ґомбровичом. Захоплювався полюванням і автомобілями. Працював щодня і регулярно. Його завжди оточували красиві жінки, але він не виставляв свої любовні пригоди напоказ.
Фото: публічний домен
Літом 1938 року письменник закохався, як сам оцінив „серйозно”. 16-літня на той час Кейт Пивницька, була донькою землевласників, у яких він кілька разів проводив літо. Офіційні заручини були заплановані на листопад 1939 року, а весілля – на Різдво. Після початку II світової війни він, ймовірно, пішов добровольцем. Його бойовий шлях і обставини загибелі невідомі, але достеменно відомо, що він загинув від рук радянських військ 20 вересня в селі Кути на кордоні з Румунією, на території сучасної України.
Там теж був похований. Місцеві поляки профінансували встановлення надгробного пам’ятника. Влада Польської Народної Республіки роками відмовлялася перевезти останки письменника до Польщі. Дозвіл надано лише у 1978 році. Тоді його прах спочив у катакомбах на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. Попри те, що минають роки, Тадеуш Доленга-Мостович залишається одним з найпопулярніших польських письменників.
За матеріалами culture.pl, dzieje.pl
З польської переклала Кароліна Шостак
