Нижнів – село, розташоване в Тлумацькому районі Івано-Франківської області (колишня Сталіславівська обл.) на правому березі Дністра, в місці де вливається річка Тлумач. Саме тут починає свої простори відомий та популярний для туристів Дністровський каньйон. З північної сторони – подільської, напливає річка Золота липа та потік без назви. Таке розгалуження річкової системи спричинило, що Дністер у цьому місці можна перетнути шосе, залізницею та двома великими мостами.
Уже в XV столітті в Нижневі була створена римо-католицька парафія. До 1939 року тут працював заклад сестер-непорочниць засновниці Марцеліни Даровської та монастир отців паулінів. Станом на 1939 рік в Нижневі проживало близько 1 500 поляків.
В воєнні періоди за володінням стратегічних мостів боролися запеклі бої. У 1919-1920-ті тут воювали також польські солдати, а в останні роки разом з петлюрівцями проти більшовиків. Після цієї битви залишились лише могили. У двадцятих роках на місці поховання польських солдатів було зведено скромний кам’яний пам’ятник. Після виїзду з села поляків, пам’ятник було сильно пошкоджено, і з плином часу забутий.
На початку травня цього року з ініціативи Дмитра Романишина, депутата Районної ради Тлумача та Мар’ї Осідач, директора Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську (д. Станіславові) кілька мешканців, українців з Нижнева та молодь польського походження, волонтери ЦПКіЄД провели прибирання на старому місцевому, занедбаному кладовищі, поглинутому лісом. На місці старого цвинтаря повирізували гілки і дерева, які руйнували могили. В кінці всіх робіт запалили свічки та змовили спільну молитву в пам’яті полеглих.
Кладовище, на якому проводили роботи, знаходиться поруч із зруйнованим монастирем сестер-непорочниць. Колись це кладовище називали костельний цвинтар. В спільному похованні військових спочиває близько десяти польських солдатів, які загинули під час польсько-більшовицької війни. Крім могил польських солдатів, на кладовищі збереглись ще більше 40 надгробних пам’ятників цивільних осіб, які потребують оновлення або постійного догляду. Це місце, безсумнівно, є одним з найстаріших і найбільших польських поховань на „Кресах” (бл. чотири гектарів).
Автор тексту: Леон Орел, Анджей Леуш
Переклад з пол.: Христина Смаль
Фото: Анджей Леуш
